Андрій Чвартковський

Минулої неділі вперше відвідав Золочівський замок і черговий раз Унівську Лавру. Занотовую коротко свої враження від поїздки.

З п’яти найвідоміших замків Львівщини мені довелось побувати лише в трьох: Олеському, Підгорецькому, Свірзькому. І ось, настав час побачити Золочівський!

Дорога з Винник до Золочева відремонтована наполовину. Асфальт прокладено досить якісно, ремонтні роботи не припиняються навіть у вихідні дні.

Ремонт на відрізку дороги Львів – Золочів, 21 травня 2017р.

До села Словіта їдеш як по німецькому автобану, ну, майже так або вірніше кажучи як польською другорядною дорогою, нове покриття дійсно нічим не гірше. А далі від Словіти до Золочева починається справжній танкодром, яма на ямі. Подолавши цей пекельний відрізок шляху звернув на кільцеву, потім на вул. Тернопільську і за декілька хвилин опинився у Золочівському замку. Вхід на територію платний, квиток у Великий палац коштує – 45 грн., а у Китайський – 30 грн.

Бастіон і кам’яний вал (клікнути по фото для збільшення)

Кам’яний вал (клікнути по фото для збільшення)

Фотографувати дозволяється лише у дворі, в приміщеннях Китайського палацу заборонено взагалі, а у Великому житловому лише з вимкненим спалахом. Якщо піднятись на вал, то звідтіля відкривається чудова панорама.

Золочівський замок перед грозою

Гармата на вершині оборонного валу

Гармата у надбрамній вежі

Китайський палац

Чим обставлений кожен з палаців не описуватиму, бо то довга історія. Скажу тільки одне – там, як на мій погляд, зберігаються досить цікаві експонати. Особливо мені сподобалась японська зброя, скульптури, меблі, живопис.

Скульптура з трьома амурами на фоні Китайського палацу

Скульптура біля Великого житлового палацу

Ще одна скульптура навпроти

Фонтан з сопілкарем

Біля Великого палацу лежать дві кам’яні брили, їх сюди привезли в травні 2000-го року з села Новосілки, Золочівського району. На них викарбувано готичними літерами зашифровані тексти. Хто автор достеменно невідомо, існує версія (Aleksandr Czolowski, Bohdan Janusz. Przeszlosc i zabytki wojewodztwa tarnopolskiego, 1926, ст. 188) що це “пам’ятка про нещасливе начебто кохання відомої Стрембошанки до якогось художника” (переклад цитати з польської мови Ірини Пустиннікової) епохи романтизму, тобто початок 19-го століття (завантажити цілу книжку можна по лінку). Натомість краєзнавці розповідають туристам легенду про тамплієрів і всілякі небилиці.

Камені привезені з Новосілок

Зашифрований текст (клікнути по фото для збільшення)

Другий камінь з отвором, на ньому висічено терновий вінок і квіти

Будівлі мене вразили так само як в інших замках. Стіни товщиною півтора метра забезпечують літом прохолодою, а взимку – теплом, не промерзають. Висота стель щонайменше чотири метра. Простір! Планування добре продумано. Величезні зали, спальні, кімнати. Шикарно! Неймовірне відчуття простору. До прикладу, у мазанках Шевченківського гаю одразу як ступиш за поріг (а щоб увійти потрібно зігнутись в три погибелі, бо висота дверей від сили півтора метра) почуваєшся скованим, бракне свіжого повітря, світла… А тут вільному-воля!

Повертаючись назад, заїхав до Унівської Лаври. Природа там унікальна, джерельна вода найкраща.

Унівська Лавра (клікнути по фото для збільшення)

Поле і ліс після травневої грози

Отже чотири з п’яти замків відвідано. Тепер планую оглянути Старосільський замок, точніше руїни які від нього зостались.