Вірш “Вальгалла”
Субота, 21 Грудня 2024, 10:25Львів, 21 грудня 2024р.
ВАЛЬГАЛЛА
Пекуча сталь колола серце,
В очах темніло, зник окоп…
Кров витікала як джере́льце,
І голос зверху крикнув — стоп!
Згори спустилась чорна постать,
Меч, обладунки, кельтський щит.
«Ти все здолав, тобі вже досить!».
«Іди спочинь в братерський скит».
Грім — відчинилися ворота,
За ними світло, тихий край —
Ґласір, божественна щедрота.
Вогнем звитяги скит приймай!
© Андрій Чвартковський