Андрій Чвартковський

Майже всі найцікавіші пам’ятки та визначні місця Кам’янка-Бузького району мені вдалось охопити за один вересневий день. В результаті отримав від подорожі купу позитивних вражень і дуже багато фотографій.

Вислобоки

Невеличке сільце з дерев’яною церквою 1763 року. Храм побудував власник села Казимир Правдич як дарунок своїй жінці.

Церква Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці (1763 р.)

Таблиця на стіні церкви

Цвинтар Першої світової

Між селами Ременів та Жовтанці, на пагорбі, одразу біля дороги, з правої сторони, зберігся цвинтар Першої світової війни. До нього ведуть кам’яні сходи. В центрі кладовища стоїть пам’ятник – чотириярусна колона. На цвинтарі поховані вояки Австро-Угорської та Російської армій.

Цвинтар Першої світової війни

Поховання вояків Австро-Угорської армії, серед них є надгробок з українським прізвищем – Віктор Мусяк (Viktor Musiak)

Велике Колодно

А про це село взагалі окрема історія. Його опис є у знаменитому романі чеського письменника Ярослава Гашека “Пригоди бравого вояка Швейка”. В художньому творі с.Клодно (тодішня назва села) переіменовано в Климонтів. Головний герой роману Швейк відправився сюди з Жовтанців шукати свій загублений батальйон.

У Великому Колодно, над ставком, в 30-х роках збудовано костел Воздвиження Хреста. Масивна споруда.

Костел Воздвиження Хреста (1932 р.)

Барельєф на фронтоні костелу – Марія стоїть на земній кулі, попираючи ногами змія-диявола. “І я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту” [Буття 3:15]. “І з’явилося на небі велике знамення: жона, опо­вита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок” [Одкровення 12:1]

Ставок з лебедями біля костелу

Сучасна церква Воздвиження у селі Велике Колодно

Дернів

Тут знайшов старезну дерев’яну церквину 1666 р. та мурований конструктивістський костел 1930.

Костел в стилі конструктивізму (1930 р.)

Тильна сторона костелу

Церква Св. Микити (1666 р.)

Ще одне фото

Зруб

Поруч з церквою закинутий павільйон радянського дитсадка і пам’ятник Івасику-Телесику.

“Гуси-гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята…”

Кам’янка-Бузька

З середини XV ст. до 1944 р. місто називалось Кам’янка-Струмилова від прізвища засновника і володара Юрія Струмила. Перша письмова згадка про Кам’янку датується 1406 р. У давнину місто було центром ремісничого виробництва і торгівлі.

Дерев’яна церква Св. Миколая (1667 р.) і дзвіниця (1762 р.)

Вигляд з іншого боку

Фонтан

Найкрутіша пам’ятка у Кам’янці – неоготичний костел Успіння Богородиці. Його шпилі видно за кілометри. Архітектор Теодор-Мар’ян Тальовський, він же автор проекту костелу Св. Єлизавети у Львові.

Костел Успіння Богородиці (1911-1929 рр.)

Інтер’єр

В центрі міста розташована красива ратуша з триповерховою вежею і велетенським годинником.

Кам’янсько-Бузька ратуша

ДОТ

Між Кам’янкою і Батятичами помітив залізобетонний ДОТ часів Другої світової. Товщина стін там 1,5 м. Бетон дуже якісний, не кришиться. Зроблено на совість! Ця штука простояла 75 років і зараз виглядає як нова. Думаю, простоїть ще тисячу, не менше.

ДОТ

Батятичі

Село за 4 км від Кам’янки, має дві дерев’яних церкви XVIII ст. і мурований костел.

Церква Св. Юрія (1759 р.)

Вхід

Могила борцям за волю України у Батятичах

Церква Собору Пресвятої Богородиці (1788 р.)

Тадані

На початку XIX ст. Йозеф Бортманський спорудив у с.Тадані невеликий палац з допоміжними приміщеннями. В радянські часи все це було розібрано на цеглу. Залишилась тільки вежа.

Вежа палацу Йозефа Бортманського (1908 р.)

Крім того, у селі є дерев’яна церква і костел.

Церква Святого Миколи (1876 р.)

Дзвіниця

Дерев’яний костел у Тадані унікальний тим, що більше ніде в Україні не збереглося подібного з XVIII ст.

Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією і Св. Теклі (XVIII ст.)

Вхід

Під храмом є цегляна підмурівка, завдяки чому він так довго протримався

Сапіжанка

До 1946 р. у Сапіжанці мешкали німецькі колоністи. Після них зосталась лютеранська кірха. З 1993 року вона належить УГКЦ.

Німецька кірха (1938-1941 рр.), тепер греко-католицька церква Св. Петра і Павла