Андрій Чвартковський

1

Львів, 12 серпня 2026 р.

ОЙ, ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ

Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой, чия ж то дівка розпустила коси?
Коси розпустила, ні з ким не ходила.
Коси розпустила, ні з ким не ходила,
Молодого хлопця сама полюбила.

Проводжала мати сина у солдати.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку — в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала.
Жала вона, жала, жала — не дожала,
І до сходу сонця тополею стала…

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, чом не йде стрічати?
— Не питай ти, сину, про свою дружину.
— Не питай ти, сину, про свою дружину,
Бери в руки то́пір — рубай тополи́ну.

Перший раз ударив — вона й похилилась.
Перший раз ударив — вона й похилилась,
Другий раз ударив — вона попросилась.
— Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
— Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
На моєму листі спить твоя дитина.

Кинув козак то́пір, обняв тополи́ну.
Кинув козак то́пір, обняв тополи́ну,
Обняв тополину, цілував дитину.
— Мати ж моя, мати, що ж ти наробила?
— Мати ж моя, мати, що ж ти наробила?
Ти ж мене з любов’ю навік розлучила.

Українська народна пісня

Відеокліп: