Андрій Чвартковський

1

Львів, 26 квітня 2026 р.

ЗЕРО

Народився — один, без одежі, без прав,
Без монет і книжок… Ти нічого не знав.
Тільки подих і крик — ось і весь твій багаж,
У довколишній світ — цей пекельний міраж…

Тобі дали слова, показали краї,
І чужі стали правила — ніби твої.
Ти назбирував речі, сп’янілий журбою,
Бо не зможеш узяти нічого з собою.

Ти погнався уперто за більшим куском,
Називати «моїм» те, що стане піском.
І забувши навік, ким прийшов ти сюди,
Поверне́шся у грунт — голяком в нікуди.

І розсипеться все, що збирав ти роками,
Стане пилом добро під чужими ногами.
Все, що ти збудував — перетвориться в прах,
І розвіється тлінь у пустельних вітрах.

Тут пощади нема — чи ти цар, чи жебрак,
Чи ти мудрий святенник, чи грішний простак.
Все ковтає земля без розбору і сліз —
Біля ями лиши свою го́ру валіз.

Те, що звеш ти «собою», згниє чи згорить,
І не буде кому вже про це говорить.
Ні жаги, ні вини, ні останніх надій —
Тільки вічність одна, без часів і подій.

І забудеться все, чим ти тут дорожив,
Наче ти тут не був, наче й зовсім не жив.
І зійдеться в ніщо вся потуга твоя —
Марноту із марнот — у зеро́ твоє «я»!

© Андрій Чвартковський, 2026