Андрій Чвартковський

1

Львів, 14 березня 2026 р.

ФАНТИКИ

Багато, купу років тому,
Коли ще пішки під столом,
Ми на площадці біля дому
Палили збільшуваним склом.

На лавці букви й візерунки:
Машини гоночні, літак —
Та мали всякі «застосунки»:
Ножівку, лезо, цвях, тесак…

За домом хижу будували,
Туди складали різний крам.
Добуті цінності міняли,
Підвал хрущовки був, як храм!

В ту пору фантики від жуйок —
Тверда валюта — капітал!
Ходили «Дональди» і «Турбо»,
Дістав — збігався весь квартал.

Із них колекції збирали,
Безцінні витвори мистецтв!
Від того скарбу завмирали,
І кожен був по жуйках спец.

А гра на фантики в під’їзді?! —
Це ж було справжнє казино!
Хто за кордоном у роз’їзді —
Скупляли жуйки заодно!

Гуляли в лісі й біля школи,
І м’яч ганяли дотемна.
Ожили в пам’яті приколи —
Весела згадочка й сумна.

Ми знали кожен кут і сходи,
Де сховок, де старий гараж.
І всі завулки-переходи
Творили власний антураж!

У друзів був альбом картонний,
Там фантик — наче експонат:
Блискучий «Турбо», чемпіонний,
І «Дональд» — з мультика — магнат.

А потім — юність, інші справи,
І двір поволі спорожнів…
Ростуть в саду густі мурави —
З тих пір пройшло немало днів.

Та десь у шафі, між книжками,
Лежать ті фантики старі —
Забутий світ, Олімп з божками,
Скарби — тодішній дітворі.

© Андрій Чвартковський, 2026