Андрій Чвартковський

Львів, 1 червня 2026 р.

ШОВКОВА ФАТА

Я тебе не кликав, не благав,
Не писав листів серед ночей.
Свою тугу в нотах поховав,
У строфі нездійснених речей.
Свою тугу в нотах поховав,
У строфі нездійснених речей.

Ти живеш, напевно, як усі —
Дім, турботи, радість і жалі.
І комусь у всій своїй красі
Ти даруєш втіхи чималі…
І комусь у всій своїй красі
Ти даруєш втіхи чималі…

Та колись, коли минуть літа,
І волосся сріблом зацвіте,
Ще насниться шовкова фата —
Ти заплачеш: сталося не те.
І насниться шовкова фата —
Ти заплачеш: сталося не те.

Я тебе не кликав, не тримав,
Не просив взаємності й тепла.
Твоїх крил в польоті не ламав,
Ти від мене тихо відійшла…
Твоїх крил в польоті не ламав,
Ти від мене тихо відійшла…

© Андрій Чвартковський, 2026

Відеокліп: