Шевченківський гай – 2020
Неділя, 8 Березня 2020, 20:59
Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, або Шевченківський гай, або як зараз модно казати – Львівський скансен, відкрито у 1971 р. на Кайзервальді в парку “Знесіння”. Ідея створення музею під відкритим небом належить Іларіону Свєнціцькому, українському філологу, етнографу, котрий наприкінці 20-х років ХХ-го ст. й започаткував роботу по його створенню. Першою сюди була перенесена дерев’яна бойківська церква Св. Миколая з села Кривки. Зроблено це завдяки видатним українцям: доктору філософії Михайлу Драгану, митрополиту Андрею Шептицькому та його брату Климентію.
Понад 120 пам’яток архітектури розміщено на 36-ти гектарах Шевченківського гаю. Територія музею умовно розділена на етнографічні зони.
Львівщина
Римо-католицька каплиця (“костелик”) із с. Язлівчик, Бродівського району (1936 р.)
Ця споруда вважається унікальною і такою, що не має аналогів на теренах України. Вона є прикладом застосування стилю модерн у дерев’яній сакральній архітектурі.
Римо-католицька каплиця з с. Язлівчик, тильна сторона
Бічна
Вікно
Церква Св. Параскеви (1822 р.) з с. Стоянів, Радехівського району
Храм після капітального ремонту та реконструкції, повністю замінений ґонт
Церква і дзвіниця
Дзвіниця з села Стоянів, Радехівського району
Інші споруди:
— Гончарня з с. Потелич, Жовківського району
— Дзвіниця з с.Хоросно (1895 р.), Пустомитівського району
Бойківщина
Церква Св. Архистратига Михаїла (1863 р.) з села Тисовець, Сколівського району, Львівської області
Дзвіниця (кінець ХІХ ст.) з с. Тисовець, Сколівського району, Львівської області
Хата (1910 р.) з с. Тухолька, Сколівський район, Львівська область
“Належала сільському старості — “війту”. Складається з двох житлових приміщень, розділених сіньми. Збоку до правого приміщення прилягає комора. Стіни складені з різаних брусів. Торцеві вугли хати в”язані в “риб”ячій хвіст”. Дах двосхилий, під гонтом, невисокий, зі зрізаними фронтонами на бокових фасадах. Хата належала багатій людині і тому з фасадної і тильної сторін була прикрашена галереями. Дах над ними підтримується кронштейнами і художньо різьбленими стовпами. Входи на галереї вирішені у вигляді арочного порталу з широкими одвірками, прикрашеними площинною різьбою за традиційними мотивами: розетами, рослинним орнаментом, які виконав народний різьбяр Іван Волошин (1844-1914)”. (Джерело інформації: lvivskansen.org)
Шпихлір (комора) з с. Плав’є. Для зберігання зерна, дрібного знаряддя, посуду, а також овочів та молочних продуктів. Біля комори виставлена січкарня
Криниця з с. Коростів, Сколівського району, Львівської області
Хата з села Орявчик (1792 р.), Сколівський район, Львівська область. Одна з найдавніших музейних пам’яток. Класичне бойківське житло ХVIII ст.
Хата з Орявчика та стаєнка з с.Плав’є
Хата (1812 р.) з села Либохора, Турківський район, Львівська область
Вікно
Олійня (друга половина ХІХ ст.) з с. Головецько, Сколівського району, Львівської області
“Споруджена як житлове приміщення в 1811 році, але в середині ХІХ століття була перебудована і стала використовуватися для виробництва олії. В плані олійня складається з сіней і кімнати, в яких встановлені важільні преси та піч для обсмажування маси. На Бойківщині олію виготовляли з насіння льону, кукурудзи, конопель. Для виготовлення олії насіння товкли в ступі, щоб звільнити від лушпиння, мололи на жорнах в муку, порціями вимішували з гарячою водою та підсмажували до золотистого кольору. Цю масу вкладали в лляний мішок та клали під прес. З 4 літрів муки витискали 0,5 л олії. Залишки («макуха») йшли для годівлі тварин”. (Джерело: lvivskansen.org)
Хата (1860 р.) з с. Орявчик, Сколівський район, Львівська область
Каплиця з с. Ялинкувате
Вирізьблені солярні знаки над вхідними дверима
Церква Премудрості Божої (1763 р.), до 1930 року — церква Св. Миколая, з села Кривка, Турківський район, Львівська обл. (Тепер Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ)
“Перевезена до Львова стараннями відомого українського мистецтвознавця Михайла Драгана за кошти родини Шептицьких ще в 1930 р. Конструктивно церковна будівля складається з трьох квадратних у плані зрубів різної величини, приставлених один до одного. Кожен зруб перекритий банею з кількома заломами — ярусами. Перехід від зрубу до перекрить досягається накладанням восьмикутного барабана, на який ставиться зрізана піраміда, і далі, зменшуючись у розмірі, ця конструкція повторюється в кожному перекритті чотири рази. На останніх ярусах зводяться восьмигранні шоломоподібні куполи. Кожен ступінь-залом підкреслює ярусність верхів. Іконостас складають ікони з с. Воля-Жовтанецька та с. Боянець. Датується іконостас кінцем XVII — початком XVIII ст., коли український іконопис досяг найвищого розвитку. Багато оздоблені «царські врата» та дияконські двері кінця XVII ст. «Царські врата» прикрашені ажурною різьбою в стилі барокко”. (Джерело: lvivskansen.org)
З іншого ракурсу
Вхід та солярні символи
Придорожній хрест з с. Заріччя
Школа (1880 р.) з с. Бусовисько, Старосамбірського району, Львівської області
Водяний млин (кінець ХІХ ст.) з с. Либохора, Сколівський район, Львівська область
“Основою механізму млина є водяне колесо з валом і камені, між якими розмелюються зерно. Крім водяного колеса, решта механізмів розміщуються у зрубній будівлі, яка в плані складається з двох приміщень. У першому знаходяться камені, де власне розмелювалося зерно, у другому – на широких лавах, що попід стінами, клали мішки з зерном, борошном. Тут відпочивали мірошники і приїжджі. У приміщенні в чільній стіні двоє вікон. Дах чотирисхилий, покриття – драниця”. (Джерело: lvivskansen.org)
Хата (1749 р.) з с. Либохора, Сколівського району, Львівської області
“Найдавніша з датованих пам’яток, що експонуються в Музеї. Рік спорудження будівлі вирізьблений на поздовжньому сволоку (балці, яка підтримує стелю) житлової частини. Цей сволок має виняткову вартість – по всій його площині кирилицею вирізьблений текст про те, що цей будинок у 1749 році звів Стефан Пович із синами, а майстром був Фесіо (Федір) Удич. Цей талановитий бойківський зодчий спорудив церкву у 1739 р. у селі Лужки Рожнятівського р-ну. Зовні пам’ятка архітектури цікава ще своїм стриманим вишуканим мистецьким оздобленням – декоративна різьба на верхній частині одвірка вхідних дверей та віконної обв’язки. Для віконних луток у вінцях зрубу зроблені фігурні врізки. Основний орнаментальний мотив декору – розети, частина з яких заповнені різьбленням”. (Джерело: lvivskansen.org)
Різьблення, солярні знаки
Криниця (1886 р.) з с. Бабине, Старосамбірський район, Львівська область
Вирізьблена дата
Стодола-стайня з с. Либохора, Турківський район, Львівська область
Лебеді на ставку
зовсім ручні
Хата (1920 р.) з с. Мшанець, Старосамбірський район, Львівська область
“Збудована в 1900 році. У плані будівля складається з хати, боїща-сіней і стайні, до якої вхід у фасадній стіні. З протилежного від фасаду боку є “половник” (прибудова утворена продовженням даху і поздовжньою стіною, яка з’єднує зруби хати і стайні). У частині половника, який прилягає до хатньої стіни, влаштована комора. Основою будівлі була стайня збудована ще в кінці ХІХ ст., до якої в 1900 р. була добудована власне хата. Так виникла сучасна будівля, в якої сіни є боїщем (стодолою) і мають широкі ворота, а в них додаткові двері самих сіней. У хаті між вінцями закладено мох і зовні ці шви обмазані глиною. Самі ж плахи підмальовані вохристою глиною”. (Джерело: lvivskansen.org)
Хата (1909 р.) з с. Шандровець, Турківський район, Львівська область
“Це є приклад так званої «довгої» хати, де під спільним дахом зблоковані житлові і господарські приміщення (стіни, хата, комора, боїще, стайня і стаєнка). Такий тип хати характерний для Західної Бойківщини. Під час сильних дощів та повені, господареві легше було потрапити у господарські приміщення по дощаному настилу вздовж хати (помосту). Дах чотирисхилий під соломою, знизу підбитий драницею. На даний час в приміщенні хати відкрита виставка с/г реманенту”. (Джерело: lvivskansen.org)
Інтер’єр хати
Хата і стодола з с. Пилипець
Хата (1848 р.) з с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області
“Будівля споруджена в 1848 році, складається з трьох приміщень: комори, хати (хижі) і сіней. Хижа збудована з масивних плениць (півкругляків), комора і сіни – з кругляків. Вздовж фасадної стіни дощатий настил. Цікаве покриття хати. У нижній частині даху 4-5 рядів-сніпки. Вони утворюють своєрідну площину, на яку товстим шаром (до 70 см) накладали житню солому – мерву. Гребінь вивершували дашком із драниць. Хата була спочатку курною. Про це свідчить отвір у стелі та плями сажі, які проступають під побілкою. Лише на поч. ХХ ст. в ній над піччю вимурували комин, і дим став виходити в сіни. Щоб запобігти пожежі, тут над половиною сіней настелено стелю, яка служить іскрогасником”. (Джерело: lvivskansen.org)
Солярний знак над дверима
Стайня-стодола (кінець ХІХ ст.) з с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області
Пасіка (30-х рр. ХХ ст.) з с. Мала Горожанка, Миколаївського району, Львівської області
Вулики
Пасіка (20-х рр. ХХ ст.) з села Осмолода, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
“Збудована в 20-х роках ХХ ст. Чотирикутний зруб замкнутий з круглих смерекових колод, в’язаний у замки з торцями. Всередені стоять вулики. Таке будівництво пасіки було зумовлене захистом від ведмедів. Висота стін біля 2 м. Стіни накриті похилим плоским дашком з драниць, який різко нахиляється на зовні споруди”. (Джерело: lvivskansen.org)
Різьблений вулик
Сукновальня або “фолюш”, “ступа” (поч. ХХ ст.) з с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області
“Своєрідна сільська фабрика збивання і валяння вовняних тканин. Перевозили будівлю до музею у лютому 1968 року. Належала сукновальня Гулану Івану Івановичу. Головні елементи механізму – водяне колесо з валом і перами-лопатами, колода (корито), в яку клали нещільно виткану вовняну тканину, молотів (таранів), які при обертанні валу спадали і били тканину, жолоб, по якому підігріта вода стікала в корито з тканиною”. (Джерело: lvivskansen.org)
Хата (1886 р.) з с. Синевирська Поляна, Міжгірський район, Закарпатська область
“Побут бойківського життя наглядно представлено в унікальній хаті зі смерекових півметрових напівколод. Вздовж фасадної стіни – дощатий настил. Дах чотирисхилий, покриття – гонта. Інтер’єр хати відзначається білою піччю, побілкою стін, наявністю великої жердки над ліжком на одяг, стола – скрині”. (Джерело: lvivskansen.org)
Сторінки: 1 2