Андрій Чвартковський

Черче – село в Рогатинському районі Івано-Франківської області, розташоване за 5 км від райцентру. Перша письмова згадка датується 1435 роком, проте історія поселення тягнеться з ХІІІ ст. Колись на цих землях був монастир, тому й село спочатку звалося Чернецьке, потім Чернче, а згодом назва скоротилась до теперішньої – Черче.

В селі є дві дерев’яні церкви, одна з яких має статус пам’ятки архітектури національного значення. Крім того, Черче славиться цілющими мінеральними водами і торф’яними грязями. Починаючи з 1925 року тут діє бальнео-грязьовий курорт. В березні 1929 р. у Черче зареєстрована спілка «Мінеральний живець «Черче». Акціонерами новоствореного курорту були виключно українці, представники галицької інтелігенції. Цікаво, що з 1931 до 1939 р. директором черченської здравниці працював Левко Лепкий, рідний брат геніального українського поета, письменника, громадського діяча Богдана Лепкого. У Черче Б.Лепкий відпочивав і творив протягом десяти років. Тут громада Рогатинщини навіть побудувала для нього віллу. Називалась вона “Богданівка”. На жаль, до нашого часу дім Лепкого не зберігся, в 1980-их його знесли.

Дерев’яна церква Святого Василя Великого зведена в 1733 р. (існує версія, що храм є більш давнім і походить з XVI ст., а в 1733 р. його перенесли на теперішнє місце). Триверха, тризрубна, бойківського типу. Дахи покриті ґонтом. Пам’ятка архітектури національного значення. Востаннє реставрована у 1970 р. Судячи з того, як похилились стіни і струхнявіла деревина, церква без ремонту довго не встоїть.

Церква Святого Василя Великого (1733 р.)

Табличка

Північна сторона храму

На цьому кадрі видно як похилилась стіна з північного боку. Споруда перебуває в аварійному стані і може завалитись в будь-який момент

Друга однойменна дерев’яна церква в Черче набагато молодша – 1897-го року побудови. Одноверха, хрестоподібна в плані. Дахи бляшані. Стоїть зачиненою без іконостасу, його перенесли в новий мурований храм.

Друга дерев’яна церква Св. Василя Великого (1897 р.) у с.Черче

Справа від входу висить ось така табличка

Біля дерев’яної виросла нова мурована церква

Потік – сусіднє село. Має дерев’яну тридільну церкву 1898 р.

Церква Перенесення Мощів Святого Миколи (1898 р.)

Вигляд з протилежного боку

Рогатин – місто в Івано-Франківській області, райцентр. Прибране, спокійне, компактне. На центральній площі встановлено пам’ятник легендарній Роксолані. Окраса міста – костел Св. Миколая з височезною фронтальною вежею, а справжній скарб Рогатина – дерев’яна церква Св. Духа з безцінним іконостасом.

Середмістя Рогатина

Церква Зішестя Святого Духа – пам’ятка народної архітектури та монументального мистецтва національного значення. Одна з найстаріших в Україні. Побудована в 1598 р. Одноверха, тризрубна з квадратним центральним зрубом. У XVIII  ст. до церкви прибудована дзвіниця. В 1983 р. храм перетворено на музей.

Церква Зішестя Святого Духа (1598 р.)

Табличка на стіні

Підсилююча конструкція

Зруб

Навколо церкви-музею старий цвинтар

Святодухівський іконостас (1650 р.). Вісім ікон відсутні. За словами працівника музею, їх відправили на реставрацію до Львова

Старовинні ікони

Експозиція галицького іконопису

Ще ікони

Купол дзвінці

Дерев’яні кілки у з’єднаннях брусів

Церква Різдва Пресвятої Богородиці походить з часів Галицького князівства (ХІІ-ХІV століття), однак сучасного вигляду набула пізніше в XV-XVIII ст. Архітектурний стиль готика і бароко.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XII—XVIII ст.)

Інтер’єр храму

Готично-ренесансовий костел святого Миколая та Анни споруджений в 1666 році. Крім релігійного призначення міг виконувати оборонну функцію.

Костел святого Миколая та Анни (1666 р.)

Таблички

Всередині костелу

Дерев’яна церква Святого Миколая належить до пам’яток архітектури національного значення. Тридільна, триверха. Зведена в 1729 р. Поруч стоїть дзвіниця.

Дерев’яна церква Св. Миколая (1729 р.)

Табличка з охоронним номером