Андрій Чвартковський

Львів, 28 серпня 2026 р.

ДВІ ПРАВДИ

Найліпша країна — моя Україна,
І гори, і до́ли, поля, і луги…
Тут мова співуча — моя солов’їна,
Тут сила і правда, усе до снаги!

Ні, кажуть, руїна — твоя Україна,
І гори, і до́ли, поля, і луги…
Де мова співуча, твоя солов’їна?
Де сила і правда? Нужда і борги!

Тут ріки наповнюють мо́ря глиби́ни,
Вода кришталева з джерел і криниць,
Тут ближча дорога веде до родини,
До рідного дому, до рідних світлиць.

Ні, ріки отруєні, в них ні рибини,
Вода з хімікатами просто з криниць,
Тут бита дорога, а вздовж домовини,
До краю надлому, до са́мих границь.

Тут сонце миліше встає над ланами,
І жайвір не губиться у висоті.
Земля не хитає небес під ногами,
І хліб дозріває в людській доброті.

Ні, сонце лютіше пече над степами,
І дрони не зжаляться на видноті.
Ворог змітає школи і храми,
І світ запевняє в своїй правоті.

Тут вишні цвітуть біля кожної хати,
І тонуть печалі в домашнім вині.
Тут випало жити, творити й кохати,
І ліпших країн не потрібно мені!

Ні, вишні посохнуть, не буде що рвати,
І мало хто виживе в клятій війні.
Тут смерть не спинити, наказ — убивати,
І горе народне — бенкет сатані.

© Андрій Чвартковський, 2026