Андрій Чвартковський

1

Львів, 2 серпня 2026 р.

Не квітка ти — бо квіти відцвітають,
Не зірка ти — бо зорі гаснуть теж.
Ти — те, чого слова не зображають,
Ти — смисл мій у просторі без меж.

І перш ніж Бог запалював світила,
Він тишу вчив звучати від струни.
І в тиші тій мелодія ожила —
Роздоллям барв твоєї царини.

Ти — не портрет. Ти — мова невідома,
Якою значать форми для сонет.
Ти не двокрапка, не тире, не кома —
Ти над строфою ясний силует.

І перш ніж Сонце в небі загорілось,
З очей твоїх черпаючи любов,
Мені з тобою бути захотілось —
З тих пір у жилах б’ється мо́я кров.

© Андрій Чвартковський, 2026