Андрій Чвартковський

Львів, 24 березня 2026 р.

КАЛИНА

Ой, у полі вітер свище — гне стару калину,
А я думаю про долю — де знайти людину?

Сонце сходить понад лісом — золоте, багряне,
А в душі моїй тривога — мир колись настане?

Ой, дивлю́ся на дорогу — стелиться далеко,
Може, щастя десь чекає, та дійти нелегко.

Люди ходять, метушаться — кожен щось шукає,
А що са́ме потребу́є — мало хто вже знає.

Ой, якби то можна було все почати знову,
Я би, може, іншу вибрав точку початкову.

Говорили: «Час лікує», — правда чи омана?
Бо, як згадую минуле, — кровоточить рана.

Ой, літа́, як ті хмаринки, — жваво пролітають,
Тільки спогади на серці слід свій залишають.

Вийшов рано у діброву — ро́си по коліна,
Тут земля моя козацька, мова солов’їна!

Ой, над річкою туманом стелиться розлука,
На чужи́ні пропадати — то найбільша мука…

© Андрій Чвартковський, 2026