Андрій Чвартковський

1

Львів, 1 лютого 2026 р.

ПРИЗЕМЛЕННЯ

Нещадно час стира твої хвилини,
Та не стира потреби йти вперед!
Нема у тому жодної провини
І тільки в русі твій пріоритет!

Колись в печерах люди виживали,
Був інтерес до праці, до діянь.
Їх страх і голод щосвітанку гнали —
Ні дня без руху, бійок, полювань!

І кожен сам надіявся на себе,
Не виставляв претензій небесам,
Шукав поживу роздобути де би —
В бігах, не давши спокою ногам!

А що ж тепер? Всі блага, що завгодно!
Доступно все — і майже без зусиль.
Долай ліси, степи безперешкодно —
Лети за день — десятки тисяч миль!

Ми у раю, а плачемось — як в пеклі,
І до дивану мовби приросли,
І суперечки множимо запеклі —
Ми ж до свободи ще не доросли…

А світ такий, яким він був від віку:
Хто звісив руки — того й проковтнув.
Причинам вмерти тут немає ліку —
Хто п’яним в воду — той і потонув!

І буде так: хто згас — того й не стане,
Хто недолугий — той і пропаде!
Бо нас, крім нас, ніхто тут не догляне,
Цей світ на ремство, і плачі — кладе…

© Андрій Чвартковський, 2026