Андрій Чвартковський

Львів, 15 серпня 2026 р.

КАТАКОМБИ

Мені приснились катакомби,
Підземні вириті ходи.
І в них блукають люди мовби,
По пояс грязної води…

І кожен тягне свою ношу,
І кожен мовчки щось шука.
А я прокинутися прошу,
Та йти убрід щось спонука.

І хтось кричить: «Давайте вгору!
Там видно світло, там є люк!»
Та нарід звик до цього мору,
До склепу, холоду й багнюк.

А я іду крізь ті тунелі,
Не знаю — звідки і куди.
І всюди лиця невеселі,
Похмурі, сині від води.

А далі зводи стали нижчі,
І стеля вперлась у чоло.
Вода здіймалась вище й вище,
І серце жахом пройняло.

Хотів назад — та вже не можна,
Позаду темрява густа.
А попереду мла тотожна,
І під водою — знак хреста.

Я до хреста дістав рукою —
Та він зникає у воді.
І тут, і там — з якоюсь грою,
Ну, що ж, зіграємо тоді!

© Андрій Чвартковський, 2026