Андрій Чвартковський

Підкамінь – селище в Бродівському районі Львівської обл. Вперше письмово згадується в 1441 р. Однак ряд археологічних знахідок свідчить про те, що вже у Х-VII ст. до нашої ери тут жили племена висоцької культури. Назва містечка походить від одинокої скелі-каменя, тепер геологічної пам’ятки природи, розташованої біля східної околиці поселення.

Як доїхав: потягом зі Львова в Броди, а потім автобусом до Підкаменя. Міг добиратися прямою маршруткою Львів-Підкамінь, але, оскільки в мої “наполеонівські плани” входив ще й огляд Бродівського замку, то їхав з пересадкою. Однієї години (в проміжку між потягом і автобусом) повинно було вистачити на відвідини замку в Бродах. Але не так сталося, як гадалося: почався дощ, нормально не пофотографуєш, та й гарантії прибуття і відправлення автобуса точно за графіком ніхто тобі, навіть міністр транспорту, в цій країні не дасть. Тому йти до Бродівського замку я передумав.

З архітектури у Підкамені найбільше вражає монастир УГКЦ, бувший домініканський римо-католицький кляштор з довжелезною назвою – Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх Святих. Заснований в 1464 році. Це, по суті, комплекс споруд, у який входять: костел, келії, внутрішні двори, триаркова дзвіниця, колона зі скульптурою Богородиці, оборонні мури з вежами, брама, колодязь, ораторіум, каплиця.

Монастир походження дерева хреста Господнього (XVII–XVIII ст. ), колишній домініканський римо-католицький кляштор

Кляштор, оточений мурами з бастіонами, століттями виконував оборонну функцію. Багато разів перебудовувався, сильно постраждав від куль під час двох світових воєн. За радянських часів тут була в’язниця НКВД і жіноча психлікарня.

Монастирська дзвіниця, вгорі розташовані бійниці. Дзвонів немає

Оборонні мури з напівкруглими вежами

Вид на селище з кам’яного бастіону монастиря

Внутрішнє подвір’я. Коринфська колона зі скульптурою Богородиці (1719 р.) та монаша капличка

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1612–1695 рр.)

Неприступний бастіон

Стара дорога вимощена бруком веде до колишньої римо-католицької каплиці-ротонди

Біля дороги криниця

Церква Св. Параскеви П’ятниці (1739-1741 рр.), бувша римо-католицька каплиця-ротонда Стіп Пресвятої Богородиці

Скульптура Св. Онуфрія

Камінь або Чортів камінь – геологічна пам’ятка природи, скеля-останець, залишок відкладів Сарматського ярусу. Висота близько 16-ти метрів. Кварцевий пісковик. В дохристиянські часи використовувався як жертовник, слугував оберегом від злих духів. За Галицько-Волинського князівства тут височів дерев’яний наскельний храм-фортеця. Біля Каменя збереглися хрести від цвинтаря другої половини XVII ст.

Скеля “Чортів камінь” і сніжно-біла каплиця Св. Ап. Юди Тадея (1788 р.)

Наукова назва каменя – ерозійний останець морських рифів Товтрів або Медоборів Сарматського віку

Вигляд з іншого боку

Таблиця

Вид на гору з печерами, монастир і каплицю Тадея з пагорба Чортового каменя

Схил Рожаницької гори з печерами, звідки й добувався камінь-пісковик для будівництва кляштору

Печера-каменоломня

Груповий портрет, модерно-кам’яне селфі 🙂

Дощ лив безперестанку, однак їхати з Підкаменя взагалі не хотілося, настільки там гарно. Коли стоїш під скелею ніяка злива тобі не страшна. Камінь справно оберігає як від негоди, так і від усіляких тривог. Цей захист справді відчувається, особливо наодинці. Тоді немовби стаєш єдиним цілим зі скелею. Ніхто і ніщо тобі не може зашкодити.

Чортовим його назвали християни, вигадали байку, нібито Камінь притягнув сюди нечистий, бо хотів скинути його на монастир, але не доніс і брила впала поруч. У дійсності, Камінь стоїть тут вже мільйони років, і утворився він задовго до появи всіх монастирів та, навіть, самого християнства.

Все, що збудувано людиною розсипеться за пару тисяч років, максимум кілька десятків тисяч

А створене природою вистоїть сотні мільйонів років!