Околиці Винник - 2020 | Андрій Чвартковський

Околиці Винник – 2020

Понеділок, 27 Січня 2020, 21:11

Січнева фотопрогулянка околицями Винник: Цісарська криниця, гора Жупан, Чотові скелі.

Біля підніжжя гори Шипшина з 1826 року і дотепер справно функціонує збірник джерельної води під назвою — “Цісарська криниця”. За легендою, воду з неї пив сам австрійський імператор Франц-Йосиф I.

Цісарська криниця (1826 р.)

Історію цієї пам’ятки добре висвітлено у книзі винниківського краєзнавця Андрія Байцара. Наводжу цитату:

“Цісарська криниця відома з княжих часів і являє собою шахтний колодязь з чистою водою, яка надходить з джерел, через складну систему таємних переходів та галерей, що були споруджені під г. Жупан. З історичних джерел відомо, що ці підземні ходи мали довжину до декілька кілометрів і можливо зв’язували між собою Винниківський замок і Чатову скелю.

1826 р. будують дерев’яний самопливний водопровід від «Цісарської криниці» до тютюнової фабрики, а на місці криниці закрите приміщення розмірами 5 м х 6 м. За переказами, у нішах на фасаді, були встановлені кам’яні статуї (можливо ікони) Матері Божої та Ісуса Христа. Тепер ніша пустує і доля скульптур невідома. Всередині споруди поміщають збірник для води (3 м х 2.5 м х 1.2 м), вода в який надходить, просочуючись через стіни та стікаючи по підземній галереї арочного типу (ширина до 1 м, висота 1,5 м, довжина до 15 м), що прилягає до приміщення з басейном.

Очевидно, що дана галерея і є залишком древнього підземного переходу княжих часів. Ідентичні за розмірами і способом кладки каменю підземні ходи знайдені в 1992 р. на території тютюнової фабрики. На фабриці цей водозбір закінчується біля колишнього приміщення їдальні, де був обладнаний кам’яний басейн з джерелом.

Відомості про перебудову даного водозабору і водопроводу до 1940 р. відсутні. Старожили згадують, що під час Другої світової війни в ходах «Цісарської криниці» переховувалися молоді винниківчани від призову до лав Червоної армії і відправки на фронт, після чого значна частина шахт криниці була замурована, а дерев’яний водопровід було замінено на сталевий D 100 мм, який діє до наших днів. Оскільки водопровід прокладено вулицями: На Куті, Крушельницької, Пушкіна, Жупан, Ринок, то практично кожен житловий будинок цього кварталу користується водою з даного водопроводу. Хоча офіційно до 1976 р. до водопроводу були підключені лише будинки господарів Домазар та Проць (водопровід прокладався через їхні землі).

У період з 1946 р. по 1976 р. приміщення водозабору і водопровід експлуатує і обслуговує тютюнова фабрика. Дебіт води не задовільняє виробничі потреби фабрики, тому в 1976 р. обладнують свердловину біля села Волиця і будують новий водопровід (D 300 мм) на фабрику через південну частину міста. Практично з цього часу водозабір «Цісарської криниці» стає безгосподарним.

За даними Ігора Германа, який досліджував «Цісарську криницю», дебіт води у кінці 1990-их рр. становив 12 м куб. на добу в зимовий період і до 7 м куб. у літній період.

Отже, «Цісарська криниця» є тією історичною пам’яткою, котра приносить практичну користь і донині” (http://baitsar.blogspot.com)

У нішах, по обидва боки вхідних аркових дверей, були вмонтовані кам’яні скульптури

Дах заріс травою, мохом і чагарником

Дата побудови висічена на фронтоні римськими цифрами “MDCCCXXVI” (1826)

Панорама нижньої частини Винник з гори Шипшина

Гора Жупан знаходиться поруч із Шипшиною, їх розділяє автодорога Львів-Винники. Висота — 391,3 м.

Вершина гори Жупан

В 2016 році на Жупані археологи виявили двоярусне житло трипільців (3300-3100 рр. до нашої ери). Раніше тут було знайдено поселення культури лійчастого посуду. Експонати виставлені на огляд у Винниківському історико-краєзнавчому музеї.

Цікавою є також кам’яна брила на вершині гори з висіченим обличчям та дохристиянськими петрогліфами.

Дохристиянське божество. Чітко виділяються очі, ніс, чоло

Біля каменя збудована сучасна християнська каплиця, зверху встановлено хрест (від підніжжя до вершини Жупану проходить Хресна дорога, він є одним з 14-ти)

Символічний кадр: над каплицею хрест, над ідолом — Сонце

Чотові скелі (від слова “чота” (чатувати, стояти на чатах) або, як їх ще називають, — Чортові. Розташовані в межах Винниківського лісопарку біля села Лисиничі. Являють собою ерозійні останці верхньотортонських пісковиків. Висота 414 м над рівнем моря і 20 м над землею. Пам’ятка природи місцевого значення. В період пізнього палеоліту (27 тисяч років тому) під Чотовими скелями існувало поселення мисливців, найдавніше на території Львова.