Андрій Чвартковський

Моршин – курортне містечко в Стрийському районі Львівської області. Відоме кожному українцю своїми мінеральними водами.

В лікувальних цілях моршинська ропа почала активно використовуватися у другій половині XIX ст. Спочатку для ванн, а згодом і для пиття. До 1939-го ропа навіть експортувалась в США та Європу, а в СРСР Моршин став курортом всесоюзного значення.

Крім відвідування бюветів, у місті варта оглянути дерев’яну церкву Покрови Пр. Богородиці, красиву пам’ятку архітектури.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці зведена у 1817 р. з тесаних ялицевих брусів. Тризрубна, дахи ґонтові

Зовні стіни шальовані вертикально дошками, у верхній частині під карнизом лиштва з арковими вирізми

Іконостас Покровської церкви

Поруч новітній мурований храм (середина 1990-х рр.)

Іконостас

Центральний бювет мінеральних вод збудований у 1965-1975 роках. Ропа сюди подається трубами з родовища, за 10 км від бювету. Моршинська ропа являє собою насичений розчин калійних солей. Добувають її зі свердловин, глибиною 130 м, забурених у водоносний горизонт, який проходить через сіль і, відповідно, насичується солями.

Центральний бювет

Вид з протилежного боку

Всередині

Ропа у бюветі платна. Безкоштовно можна напитися хіба що води з джерела №4, якою, власне, й розбавляють концентровану ропу.

Сексапільна русалка пропонує скуштувати водички

Джерело “Матері Божої” №4 з ультрапрісною водою, виявлене у 1879 р.

Болехів – місто на річці Сукіль в Івано-Франківської обл. У минулому один з потужних центрів солеваріння в Галичині, а сьогодні фактично нічим не примітний населений пункт.

З архітектури в Болехові є римо-католицький костел, мініатюрна ратуша, церкви, занедбана синагога, пара кам’яниць і гора битої цегли на місці солеварні.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (20-ті роки XIX ст.)

Річка Сукіль, вид з мосту

Болехівська ратуша (1863 р.)

Церква Святих Жон Мироносиць (1906р.) з каплицею

Синагога побудована в колишньому єврейському кварталі. В кінці XIX ст. більшу частину населення Болехова складали євреї. А після Другої світової війни їх тут зосталося всього п’ятдесят. Зараз божниця стоїть пусткою, стіни облуплені, вікна заколочені дошками.

Болехівська синагога (1789 р.), на фронтоні напис: “Клуб шкіряників”

Бічна сторона

Сільзавод був основною ціллю моєї поїздки до Болехова. Захотів подивитися на руїни гіганта укрсільпрому. В 2011 році виробничі приміщення солеварні ще трималися, ось фото з Інтернету:

Стан заводу в 2011 р. (автор фото Andy Shustykevych, сайт photogoroda.com)

а те, що я застав у травні 2019 назвати бодай руїною язик не повертається. Це, скорше, купа будівельного сміття, аніж руїна. Жаль, не встиг…

Залишки сільзаводу, травень 2019 р.

Цех, де випарювали сіль з ропи

Уламки керамічної дахівки виготовленої на коломийській фабриці часів Австро-Угорщини

Гори битої цегли