Андрій Чвартковський

Сьогоднішній вихідний пройшов недаремно – оглядав ведмежий притулок “Домажир” і занедбаний костел Усіх Святих в Годовиці. Багато чого побачив та дізнався. Деякі фотографії і розповідь про мандрівку викладаю нижче.

16-го жовтня біля села Домажир Яворівського району відкрився притулок для ведмедів. Цей благочинний проект фінансується міжнарожною зоозахисною організацією “Four paws” (укр. “Чотири лапи”). У нашій країні бурих ведмедів залишилось дуже мало, тому їх занесено до Червоної книги. В природних умовах (Карпатських лісах) налічується не більше 200-300 особин, а в неволі (цирки, ресторани, зоопарки і т.п.) близько 150. Ведмеді, які утримуються в бродячих цирках, мисливських притравочних станціях, готелях-ресторанах зазнають неймовірних страждань – тварин мордують у тісних клітках, б’ють, травлять собаками, годують чортзна-чим або морять голодом. Власне для порятунку ведмедів вилучених із таких горе-закладів австрійці побудували цей притулок. В “Домажирі” для тварин створені умови максимально наближені до природних: величезні за площею вольєри, ставки для купання, барліги для відпочинку, різноманітні забавки.

Ведмідь у притулку “Домажир”, на деревах підвішана бочка-іграшка 

Випускати на волю приручених ведмедів немає смислу, бо вони втратили здатність виживати у дикій природі. Тому для них будуються спеціальні притулки.

Інформаційний щит на вході у притулок “Домажир” (для збільшення клацнути по фото)

Оглядовий майданчик

В “Домажирі” тривають будівельні роботи, з 20-ти гектарів загальної площі притулку облаштовано тільки 8 га. Зараз тут перебувають шість ведмедиків. Притулок розрахований на 20-30 тварин.

Вольєри з басейнами, на задньому плані видно двох ведмедів

Персонал у ведмежому притулку дуже привітний, радо відповідає на запитання, одразу відчувається, що люди на своєму місці. Все мені там сподобалось! Обов’язково поїду у “Домажир” вдруге.

Далі був костел Усіх Святих в селі Годовиця Пустомитівського району. Пам’ятка архітектури, 1758 рік, спроектована творцем собору св. Юра у Львові – Бернардом Меретиним. Автором скульптур головного вівтаря костелу вважають славнозвісного галичанина Іоана Пінзеля.

Костел Усіх Святих, с. Годовиця

Таблиця на стіні встановлена за УРСР

В 1974 році храм підпалили невідомі, дах обвалився. Досі його не відновлено. Стіни десятиліттями гниють і обсипаються, фрески та ліпнина майже повністю зруйновані.

Інтер’єр костелу

В неділю храм відкритий, при вході у єдиному вцілілому приміщенні збираються на молитву люди. Купка небайдужих селян час від часу прибирають костел від сміття. Вони мені розповіли, що колись поляки хотіли відреставрувати храм за власні кошти, але через міжконфесійні суперечності українців не змогли цього зробити. Також розповіли про нещодавну фотосесію, яку сюди приїздила робити дизайнер одягу Івона Лобан, пізніше про неї писали львівські ЗМІ. Місцеві жителі вважають цю фотосесію неподобством, бо дівчата-моделі, позуючи перед камерою, топтали ногами кам’яні залишки вівтаря. Мені не склало труднощів знайти в Інтернеті ці фото й зробити скріншоти.

Моделі демонструють одяг з колекції Івони Лобан стоячи на вівтарі. Скріншот з Гугл-картинок

Дівчата на вівтарі. Скріншот з Гугл-картинок

А ось моя світлина, на підлозі по центру лежать ті самі вівтарні камені (для збільшення клікнути по зображенню) 

Мабуть, правильніше було б запитати дозволу на проведення такої фотосесії у місцевої громади.

Публікую решту фотографій внутрішнього оздоблення стін костелу Усіх Святих.

Вцілілі фрески

Фрески з протилежного боку

Ще одне фото з розписами

За версією селян, численні отвори видовбали у стінах “золотошукачі”. На фотографіях видно, що продірявлені абсолютно всі стіни. Цікаво, чи знайшли ті вар’яти скарб?